Батькам

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ "РОЗВИВАЄМО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ У СПІВПРАЦІ""

Щоб засвоєні в дошкільному закладі мовленнєві навички успішно закріпилися, дітям потрібно активно застосовувати їх у повсякденному житті. Тут їм на допомогу мають прийти батьки. Важливо, аби вони були не сторонніми спостерігачами, а партнерами педагогів, і очолили логокорекціну роботу вдома.

Вправи для батьків, за допомогою яких батьки зможуть визначити основні помилки, яких припускалися раніше, та освоїти нові методи розвитку мовлення своїх дітей.Артикуляційна гімнастика або зарядка для язичка за допомогою індивідуального дзеркала .

Систематичне виконання артикуляційних вправ важливе для формування правильної звуковимови. Логопедична казка допоможе вам. Слухаючи її, виконуйте вправи для язичка.

Логопедична казка «Життя-буття веселого язичка»

Жив-був веселий язичок. І був він ось такий. (Показують язик.) Він часто виходив на вулицю і любив бігати довкола. (Роблять кругові рухи язиком.) А ще йому подобалося гойдатися на гойдалці. (Рухають язиком від щоки до щоки, імітуючи гойдалку.)

Але після прогулянки язичок завжди поспішав додому, аби поприбирати у своєму будиночку. (Ховають язичок до рота.) Спочатку він мив підлогу. (Водять язичком по нижніх зубках, наче чистять їх.) Потім — стіни. (Водять язиком по внутрішній поверхні щік.) А закінчував прибирання миттям стелі. (Водять язиком по піднебінню від верхніх зубів у глиб рота і назад.)

Особливо ретельно язичок готувався до приходу гостей. Він починав місити тісто. (Усміхаються, відкривають рот, покусують язик зубами, поляпують по язичкові губами, прикушують язичок зубами і крізь зуби протягують до рота.). З нього потім смажив млинці. (Усміхаються, відкривають рот, кладуть широкий язик на нижню губу і утримують його так на рахунок до десяти.) Коли млинці були готові, язичок поливав їх зверху смачним варенням. (Роблять кругові рухи язиком спочатку в одну, потім у другу сторону, ніби облизують верхню та нижню губу.) Потім він ставив на стіл гарну чашку з блюдцем, щоб попити чаю. (Широко відкривають рот, язик припіднімають, але не торкаються ним зубів, кінчик і краї язика намагаються загнути.)

Одного разу, коли язичок пив чай, хтось постукав у двері. (Ритмічно торкаються кінчиком язика до піднебіння, ніби цокають молоточком.) Язичок поспішив відкрити віконечко свого будиночка. (Відкривають рот.) На вікні, до речі, висіла гарна шторка, і коли дув вітерець, вона гойдалася. (Імітують тремтіння шторки швидкими рухами язика вправо — вліво.) Коли шторка в черговий раз відхилилася, язичок побачив, скільки різних гостей завітало до нього! Тут були:слон, (зімкнуті губи витягують уперед і утримують у такому положенні)

жабка, (усміхаються, показують зімкнуті зуби)

зозуля, (відкривають рот, висовують язик і ховають назад)

кішка, (в усмішці привідкривають рот, кінчик язика притискають до передніх нижніх різців і вигинають спинку язика)

конячка, (присмоктують язик до піднебіння, повільно і сильно клацають язиком, щоб розтягнути під’язикову зв’язку)

мишенятко. (відкривають рот, вимовляють протяжно звук «а» і прикушують кінчик язика, мов ловлять мишку за хвостик)

Робота з поліпшення звуковимови доволі багатогранна. Так, у системі корекційних логопедичних заходів дуже важливо розвивати загальну й дрібну моторику в дітей.

Не звичайна пальчикова зарядка, а один з елементів су-джок терапії — самомасаж рук «колючим» м’ячиком за віршем-інструкцією, виконувавши відповідні рухи.

Вірш для масажу рук

Ось цей м’ячик не простий, (правою рукою тримають м’яч, лівою накривають)

Він колючий, ось який! (стискають м’яч у долонях)

Будем м’ячиком ми грати (катають м’яч по тильних сторонах долонь)

І долоньки зігрівати. (крутять м’яч у долонях)

Раз катаєм, два катаєм (катають м’яч по всій руці)

І долоньки зігріваєм. (крутять м’яч у долонях)

Правою ручкою стискаєм, (стискають м’яч правою рукою)

Міцно ми його тримаєм,

Лівою ручкою стискаєм, (стискають м’яч лівою рукою)

Ще міцніше затискаєм!

Кожним пальцем м’яч стискаєм, (пальцями правої руки натискають на м’яч)

Потім іншою пограєм. (пальцями лівої руки натискають на м’яч)

М’ячик поруч покладемо

І долоньками струснемо.

Ручки весело погрались, (махають руками вгорі)

До роботи ми зібрались. (кладуть руки на пояс)Вправи для дихання за допомогою індивідуального дзеркала, коктейльних соломинок, а також вирізаних з тонкого паперу силуетів метеликів і тенісних кульок.

Вправа «Метелики»

Взяти кілька метеликів і покласти собі на долоню. Відтак робити правильний короткий інтенсивний вдих через ніс та рот і, витягнувши губи, — рівний сильний тривалий видих, щоб метелики злетіли з долоні. При цьому учасники стежать, щоб щоки не надувалися і не округлювалися, ніби дмухають на нижню губу.

Гра «Настільний футбол»

Взяти коктейльні соломинки, перевертають їх так, аби коротша частина була знизу, і починають дути через них на тенісну кульку, намагаючись «забити» гол команді-супернику. При цьому дотримуються правильного дихання: вдих — через ніс, видих — через рот, щоки не роздуті.

Важливий аспект у логокорекційній роботі — це розвиток фонематичного слуху. Під час роботи з дітьми можна провести різноманітні ігри та вправи, аби розвинути та вдосконалити фонематичне сприймання дітей.Ігри з настільними картками на розвиток та вдосконалення фонематичного сприймання дітей.

Дидактична гра «Автоматизація звуків»

На столах розкладені картки з предметними зображеннями, у назвах яких є звуки на автоматизацію та диференціацію. Кожна дитина працює зі своїм проблемним звуком. Завдання ось таке – за хвилину знайти зображення, у назві якого є відповідний звук.

Ми , педагоги, допомагаємо батькам усвідомити, що найліпшим стимулом для навчання й розвитку їхніх дітей є правильна мотивація, вчасне заохочення, уміння оцінити їхні щоденні досягнення, розділити з ними радість та підтримати у разі невдачі.

Важливо пам’ятати батькам головне правило: у жодному разі не можна порівнювати одну дитину з іншою. Варто оцінювати лише її власну динаміку мовленнєвого розвитку та приділяти особливу увагу досягнутим успіхам.

«ДЕКІЛЬКА ПОРАД БАТЬКАМ 

МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ»

 

1. Найголовніше - поспілкуватися з майбутньою вчителькою. Вона повинна стати «другою мамою», створити комфортне для навчання середовище. 

2. Поговорити з батьками, чиї діти навчаються в даній школі, по цей навчальний заклад, дізнатися їх думку. 

3. Добре, коли школа міститься поряд із Вашим помешканням 

4. Зайдіть, якщо це можливо, на сайт школи та уважно вивчіть його.

5.  Нова шкільна споруда необов'язково означає хорошу школу. 

6. Обираючи школу для гіперактивної або, навпаки, повільної дитини, потрібно, перш за все, обирати вчительку. Вона повинна бути спокійною і врівноваженою.

7.  Домашню дитину, яка не звикла працювати в колективі, краще віддати до приватної школи, де класи нечисельні і вчитель зможе приділити їй більше уваги. 

8.  Хворобливу дитину краще не віддавати до гімназії або спеціалізованої школи: процес приготування домашніх завдань перетвориться для неї на каторгу.

Успіхів вам і вашим дітям !

« ПОРАДНИК ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО

ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙакладі і вдома виховання»

 

* залучати дитину до трудових справ сім'ї якомога раніше;

* за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов'язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;

* не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині при­воду до ухиляння від своїх обов'язків;

* не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення; учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності — раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;

* не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім наванта­женням;

*не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;

* завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане доручення;

        *не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль.

               Дуже важливо змалку привчити дитину до праці, виховати у неї елементарні трудові вміння і навички. Посильна праця поряд з грою задовольняє прагнення дитини до активної діяльності, самостійності, організованості, дає втіху і радість у повсякденному житті

«Роль батьків у вихованні працелюбності»

Звичайно, виховати самостійну, організовану та працелюбну дитину неможливо лише в стінах дитячого садка. Адже особистий приклад і участь батьків у трудовому вихованні дітей має величезне значення. Тому ми активно залучаємо їх до цієї роботи. Проводимо з ними бесіди, консультації, залучаємо до участі в освітньому про­цесі, у «Дні добрих справ», даємо конкретні рекомендації щодо прийомів трудового виховання вдома, які трудові доручення слід давати конкретним дітям, як правильно оцінити результати дитячої праці, підтримати у випадку невдалого виконання доручення тощо .  Для виконання трудових обов'язків вдома під керівництвом батьків ми пропонуємо посильні для дитини доручення, зокрема: ■   підтримувати порядок у своєму ігровому куточку; ■   поливати кімнатні рослини; ■   якщо сім'я тримає город, квітник, виділити для дитини грядку, де вона зможе посіяти городні культури; ■   допомагати мамі у хатній роботі — підмести підлогу, витер­ти пил, прибрати посуд зі столу; ■   мити чайний посуд, витирати його й акуратно ставити на місце.  Коли діти усвідомлюють свої обов'язки та набувають практич­ного досвіду, у них з'являється впевненість у своїх силах та можли­востях, готовність працювати. Вони із задоволенням виконують свої обов'язки, допомагають молодшим братикам чи сестричкам. Спосте­рігаючи, як працюють дорослі, діти радо разом з ними прибирати­муть приміщення, пратимуть, готуватимуть, працюватимуть у саду і на городі. Ми пропонуємо батькам потурбуватися, щоб знаряддя праці, якими користуються діти, відповідали їхнім силам і можливос­тям, а дитячу працю супроводжував оптимістичний, радісний на­стрій. Для того щоб діти любили працю, щоб вона поступово стала для них потребою, необхідні міцні трудові навички, які формуються ли­ше у результаті повсякденного вправляння. Якщо набуті навички стануть сталими, а обов'язки усвідомленими, то їх систематичне ви­конання у дитячому садку переросте у звичку   « ПОРАДНИК ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО  ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙакладі і вдома виховання»   * залучати дитину до трудових справ сім'ї якомога раніше; * за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов'язки, за виконання яких вона має бути відповідальною; * не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині при­воду до ухиляння від своїх обов'язків; * не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення; учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності — раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу; * не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім наванта­женням; *не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама; * завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане доручення;         *не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль.                    Дуже важливо змалку привчити дитину до праці, виховати у неї елементарні трудові вміння і навички. Посильна праця поряд з грою задовольняє прагнення дитини до активної діяльності, самостійності, організованості, дає втіху і радість у повсякденному житті   «Виховання самостійності та працелюбності у дошкільників у процесі виконання трудових дорученьакладі і вдома виховання» 1.Значення праці для всебічного розвитку дошкільника         Одним з основних завдань, що їх розв’язують дошкільний заклад разом з родиною, є виховання у дітей самостійності, працелюб­ності, правильного ставлення до праці. Безперечно, саме праця — один із провідних чинників усе­бічного розвитку дітей. Праця корисна для здоров'я дитини, якщо вона посильна і правильно організована. Рухи дитини, яка володіє трудовими навичками, більш точні та впевнені, вона ліпше орієн­тується у просторі, їй зрозуміліший плин часу.        Праця сприяє розу­мовому розвитку. Діти багато дізнаються про властивості матеріа­лів, з якими працюють, про призначення засобів праці, інструмен­тів, якими вони користуються. Під час трудових дій відбувається розвиток усіх пізнавальних процесів — активного сприймання, уяви, уваги, пам'яті. Включається в роботу мислення, адже дитині потрібно порівнювати, зіставляти предмети, з якими вона працює, встановлювати найпростіші закономірності явищ тощо. Неоцінен­не значення праця має і для морального виховання дитини, адже під час роботи виховуються такі якості особистості, як здатність до подолання перешкод, спо­стережливість, зосередженість, старан­ність, дисциплінованість, самостій­ність, ініціативність. 2. ДОРУЧЕННЯ ЯК МЕТОД РОЗВИТКУ САМОСТІЙНОСТІ У ДІТЕЙ Основними формами організації праці у нашому дошкільному закладі є до­ручення, чергування та колективна праця. Доручення — найдоступніша форма залучення дітей дошкільно­го віку до посильної повсякденної трудової діяльності як у дошкіль­ному закладі, так і вдома. Чітка спрямованість на одержання резуль­тату і наявність конкретно визначеного завдання робить доручення доступним навіть для дитини раннього віку (подай, принеси, постав на місце тощо).  Систематична участь у трудовій діяльності сприяє загальному розвитку малюків та надає їм упевненості у власних силах. Видат­ний психолог Даниїл Ельконін виділяв два чинники, які спонука­ють дитину дошкільного віку до трудової діяльності: тенденція до самостійності та інтерес до всього, що стосується життя і праці дорос­лих. Уже наприкінці молодшого дошкільного віку дитина починає прагнути самостійності. Двохрічний малюк намагається   самостій­но одягатися: «Я сам», — говорить він на спробу дорослого допомог­ти. Діти 3 — 4 років можуть само­стійно мити іграшки, допомагати накривати на стіл, старші до­шкільники спроможні доглядати за рослинами, тваринами, допо­магати дорослим та малюкам. Саме за допомогою трудових доручень ми розвиваємо у дітей таку базову якість особистості, як самостійність. 3.ЩОБ ДОРУЧЕННЯ БУЛО ПОСИЛЬНИМ Ми починаємо привчати дітей до праці вже з раннього віку, бо систематичне виконання малюками різних трудових доручень розвиває у них самостійність, витримку, а згодом — здатність до вольового зусилля. Під час виконання трудових доручень діти ста­ють більш організованими, охайними, у них формується звичка до порядку, а головне — реалізовується потреба «Я сам», розвива­ється прагнення до вдосконалення набутих навичок і оволодіння новими У роботі з дітьми ми використовуємо такі прості і корисні пра­вила:  ■    усе, що я можу, — зроблю сам; ■    якщо я не вмію, то навчуся; ■    умію сам — допоможу іншим.  Просте доручення полягає у тому, що дитина має виконати якесь одне нескладне завдання, скажімо, принести стілець, подати книгу, чашку тощо. Такі доручення мають епізодичний і короткотри­валий характер, тому ми даємо їх молодшим дошкільникам. Але у ма­люків іноді не вистачає наполегливості, а то й бажання зробити це самостійно. Катруся вміє після гри ставити іграшки на поличку. Але ко­робка з кубиками не стає на своє місце, бо там уже є Ваніна маши­на. Катруся припиняє спроби навести лад, залишає кубики на під­лозі й біжить мити руки. Коли вихователь нагадує їй, що треба по­класти іграшки на місце, Катруся зі сльозами в очах промовляє: «Не можу».  У таких випадках не варто виконувати дію за дитину. Звичайно, дитина у три роки мало що може, але її відмова від будь-якого зусилля містить у собі серйозну загрозу. Якщо дорослі допомагають дитині у тому, що вона може зробити сама, то дуже швидко дитина звикає отримувати бажане без будь-яких зусиль. Тому у такій ситуації ми на­магаємося допомогти дитині порадою: «Перестав машинку на сусідню поличку, і кубикам вистачить місця». Отримуючи задоволення від ви­конаної роботи та схвальної оцінки, малюки поступово привчаються докладати зусилля, щоб виконати прохання дорослої людини. Даючи дитині доручення, дуже важливо показати, як правильно його виконати, і пояснити, навіщо це потрібно. Скажімо, доручаючи дитині розкласти ложки до сніданку, варто показати, що слід узяти декілька ложок у ліву руку, а потім брати по одній і класти справа від тарілки, щоб іншим дітям зручно було брати лож­ку правою рукою. Поступово показ і вказівки за­мінюємо нагадуванням і контролем. Сором'язли­вих, нерішучих дітей заохочуємо, а занадто актив­них, умілих, які намагаються виконати доручення за іншого заради похвали — стримуємо, пропонує­мо допомогти іншому, показати, як краще впорати­ся із завданням. Для розвитку трудових умінь у дітей слід правильно добирати доручення. Насамперед воно має бути посильним і разом з тим потребувати від дитини неве-ликого зусилля, щоб вона ставилася до доручення, як до важливої та серйозної справи. У середній групі дітям пропонуємо складніші доручення, які можуть бути пов'язані з проханням, зверненням до інших осіб, скажімо: доручити дитині підійти до помічника вихователя і попросити ключ від групової кім­нати. Дитина, виконуючи це доручення, повинна самостійно сфор­мулювати прохання, звертаючись до дорослого так, щоб її зрозуміли, та дотримуючись усіх правил ввічливості: спокійним голосом звер­нутися з проханням, використати для цього слова «будь ласка», і, одержавши ключ, подякувати. Вимоги до дітей можуть ускладнюватися за рахунок:доручення складнішої справи; ■     підвищення вимог до якості виконання доручення; ■      більш самостійного виконання доручення та необхідності навчити інших. У цьому віці одне з головних завдань — навчити дітей доводити розпочату справу до кінця. Часто для дітей це складно, бо їхня вольо­ва сфера ще недостатньо розвинута. У таких випадках ми намагаємо­ся підтримати дитину, бо дуже важливо, щоб вона хоч раз пережила почуття радості від того, що впоралася з труднощами й довела розпо­чату справу до кінця.  Василько дуже нетерплячий, йому складно закінчити розпо­чату справу. Знаючи це, доручення, що вимагає тривалої зосеред­женості, ми ділимо на етапи: пропонуємо навести порядок у шафі в музичній залі, прибравши спочатку поличку з ляльками та дидак­тичними іграми, а потім — поличку з музичними іграшками. Для хлопчика таке завдання, розділене на два етапи, здається конкретним і   посильним. Порядок у шафці є для нього справжньою наго­родою, особливо, коли результат праці підкріплено конкретною оцінкою: «Молодець, прибрав старанно, і тепер стало гарно».  У старшій групі вже використовуємо доручення, триваліші у ча­сі. Скажімо, доручаємо дитині протягом цілого дня самостійно при­бирати й підтримувати порядок в ігровому куточку, спальні, годувати рибок тощо. Це складні доручення, які містять і організаційні спра­ви, що сприяють вихованню у дитини вміння розподілити свій час, прийняти рішення, простежити за працею інших. Для того щоб виконати трудове завдання, навіть найпростіше, дитина має уявити, з чого вона почне, що робитиме потім — адже у будь-якій справі є внутрішня логіка, згідно з якою й треба складати план дій. Власне, вміння планувати свою діяльність — один з найваж­ливіших показників розвитку дитини. Тому ми цілеспрямовано вчи­мо цьому своїх вихованців. Для дитини п'ятирічного віку годувати хом'ячка у куточку природи протягом дня — робота не складна, але потребує певних знань і умінь. Тому, даючи дитині таке доручення, ми обов'язково разом із нею з'ясовуємо, як і чим слід годувати тваринку, в який час, що для цього потрібно зробити. Поступово дитина навчається планувати свою роботу, у неї формуються перші трудові вміння і розуміння суспільної значимості її праці. Адже якщо дитина на­вчиться самостійно годувати хом'ячка, то цим самим вона допо­може вихователю та помічнику вихователя, і хом'ячок не буде го­лодним.  Варто пам'ятати, що дитина працюватиме охоче лише тоді, коли розумітиме, що її праця потрібна. Якщо ж дитина відчуватиме, що виконує щось нікому не потрібне, то й працюватиме без зацікавле­ності, що може спричинити формування у неї зневажливого відно­шення до своєї і чужої праці. З дорослішанням дошкільників ми поступово ускладнюємо до­ручення для них за змістом роботи, формами об'єднання дітей, ви­могами до самостійності та самоорга-нізованості. Діти старшого дошкіль­ного віку вже мають достатній досвід співробітництва та навички з кон­кретних видів праці. Тому ми приді­ляємо достатню увагу організації спільної трудової діяльності, скажі­мо, таким колективним дорученням, як прибирання групової кімнати, ді­лянки, робота на городі, квітнику. Об'єднуючи дітей для спільної робо­ти, ми враховуємо рівень сформова-ності трудових умінь, почуття відпо­відальності, лідерські якості наших вихованців; навчаємо їх самостійно розподіляти між собою обов'язки, разом виконувати завдання, допома­гати одне одному.   4. Значення оцінки у формуванні трудових навичок Ставлення дітей до трудових доручень значною мірою залежить від характеру педагогічної оцінки, яку дає дорослий. Правильна пе­дагогічна оцінка може посилювати почуття радості в разі успіху і по­слабити негативні емоції при невдачі. На перших етапах засвоєння певних дій чи правил ми вживаємо розгорнуті судження. Скажімо: «Дуже добре, Олю, що ти самостійно визначила, які кімнатні рослини треба полити, і зробила це правильно. Ти дуже старанно працювала й нікуди не відходила, доки не закінчила ро­боту. Якби рослини вміли говорити, то сказали б: «Яка турботлива дівчинка! Дякуємо!» Під час виконання колективних трудових доручень особливу увагу звертаємо на те, як діти керувалися правилами співробітництва.  Наприклад: «Олег і Сашко сьогодні працювали як справжні друзі. Швидко домовилися, хто і що робитиме, допомагали один одному, тому вчасно і правильно підготували столи до обіду».  Свою доброзичливість, задоволення чи подив намагаємося пе­редавати не лише словами, але й мімікою, інтонацією, поглядом то­що. Щира радість дорослих за щонайменший успіх дитини посилює її позитивні емоції. А позитивна оцінка в присутності інших дітей додає радісних переживань дітям, чия поведінка заслуговує схвален­ня, і опосередковано впливає на однолітків. Ми обов'язково звертає­мо увагу дитини на те, що у неї вже добре виходить, а чого треба вчи­тися, не протиставляючи її досягнення результа-там праці інших ді­тей, щоб не принижувати гідність одних і не викликати зверхність у інших. До невдач дітей ставимося терпляче, якщо вони зумовлені недо­статньо розвиненими вміннями, намагаємося заохотити дитину і до­помогти в її власному розвиткові.  Наприклад: «Не сумуй, Марійко, коли чогось навчаєшся, то не відразу виходить. Давай я тобі ще раз покажу. Ти зможеш зро­бити краще».  Для того, щоб словесні оцінки лишалися стимулом, їх потрібно урізноманітнювати. Із цією метою ми використовуємо народні прислів'я та приказки. Для констатації набутих умінь, бажання пра­цювати, незалежного   темпу знадобляться такі вирази: «Де вмілі руки і охота, там скора робота», «Старається, як мурашка», «Хто багато робить, той багато вміє», «Землю сонце прикрашає, а праця люди­ну», «Маленька бджілка, а й та працює», «Добрий початок — полови­на діла», «Робить, як мокре горить», «Умілому усяка робота легка», «Силою не хвались — краще трудись», «Добре у світі жити тому, хто працьовитий». Коли ж хтось із дітей часто відволікається під час роботи, не нази­ваючи його імені, можна сказати: «Будеш трудиться — будеш кор­миться», «Хочеш їсти калачі — не сиди на печі», «У доброго хазяїна й соломинка не пропаде, а у дурного хазяїна й колесо з воза украдуть», «Коли став до роботи, то байдики не бити», «На де­рево дивись, як родить, а на людину, як робить», «Праця людину годує, а лінь марнує», «Кожна пташка своїм носиком живе», «Без роботи й день роком видається», «Ліни­вому все ніколи», «Хто ні­чого не робить, той ніколи не має часу», «Без праці нічого не зробити», «Від дощу земля зеленіє — від праці народ багатіє», «Під лежачий камінь вода не тече». У ході оволодіння ді­тьми новими трудовими навичками звертаємо їх­ню увагу на те, що вміння самі собою не з'являють­ся: «Доки не впріти, доти не вміти», «Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь», «У невмілого й руки не болять», «Треба нахилитися, щоб з криниці води напити­ся», «Не святі горшки ліплять, а прості люди», «Не одяг красить лю­дину, а добрі діла», «Для всякого діла потрібні знання», «Кожний майстер колись був невмілий». А прислів'я «Зробив діло — гуляй смі­ло» є влучним акордом для завершення трудового доручення.