Вихователям

«Профілактика дорожніх пригод»

Внаслідок дорожньо-транспортних пригод на дорогах світу щорічно гине приблизно 1,25 млн. осіб. Ніхто не застрахований від нещасного випадку на дорозі, проте особливо високому ризику піддаються діти та молодь. ДТП є головною причиною смерті серед молоді у віці від 15 до 29 років. 186 300 дітей вмирає щорічно у всьому світі внаслідок ДТП - тобто більше 500 дітей щодня. ДТП відносяться до чотирьох найпоширеніших причин смерті дітей у віці старше п'яти років. Ще сотні отримують травми, багато з них - серйозні. Як через серйозні наслідки дорожньо-транспортного травматизму для громадської охорони здоров'я, так і через непропорційно значний вплив на наймолодші групи населення ДТП є серйозною проблемою в галузі розвитку: за оцінками, дорожньо-транспортні пригоди коштують країнам приблизно в 3% від їх ВВП, причому в країнах з низьким і середнім рівнем доходу економічні втрати складають 5% від ВВП.

  Зростання кількості автотранспорту відбувається стрімкими темпами, що призводить до збільшення чисельності аварій. З жалем приходиться констатувати, що рівень дорожньо-транспортного травматизму залишається високим.

  В Україні рівень смертності та травматизму внаслідок дорожньо-транспортних пригод є одним з найвищих в Європі, а рівень організації безпеки дорожнього руху залишається вкрай низьким, про що у своїх звітах неодноразово наголошували експерти ВООЗ, Світового банку та інших міжнародних інституцій.

  На дорогах України загинуло 1,4 тис. дітей віком до 18 років, а дорожньо-транспортні пригоди в Україні є першою за поширеністю причиною смерті молоді віком від 15 до 24 років та другою за поширеністю причиною смерті дітей віком від 5 до 14 років.

  За результатами проведення аналізу наявних даних та аналітичного звіту Світового банку в Україні більшість дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками виникає через:

• перевищення швидкості водіями, що є основною причиною настання смерті у 39 відсотках випадків;
• необлаштованість пішохідних переходів (відсутність освітлення, розмітки тощо), що призводить до смертельних наслідків у 38 відсотках випадків;
• порушення правил проїзду перехресть, на яких стається до 30 відсотків всіх дорожньо-транспортних пригод із смертельними наслідками;
• керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння.

  Велика кількість дорожньо-транспортних пригод та постраждалих від них також впливає на економіку та сферу охорони здоров’я України. За розрахунками експертів Світового банку, соціально-економічні втрати України від дорожньо-транспортного травматизму оцінюються в 4,5 млрд. доларів США на рік, що становить приблизно 3,4 відсотка валового внутрішнього продукту, включаючи матеріальні витрати, пов’язані з пошкодженням майна та зниженням продуктивності праці, та людські втрати через серйозні травми або смерть унаслідок дорожньо-транспортних пригод.

  Причини дорожньо-транспортних пригод різноманітні. За даними статистики, близько 70% їх відбувається з вини водіїв. Це стосується зіткнення автомобілів і їх перевертання; наїздів на пішоходів, на різні перешкоди, випадання пасажирів з транспортних засобів, які рухаються. Майже в 30% автодорожніх пригод винні пішоходи, які через свою недисциплінованість, неуважність чи нетверезий стан порушують правила переходу через дорогу.

  Численні спостереження показують, що вживання водієм алкогольних напоїв різко знижує увагу, працездатність, спостережливість. Встановлено, що і малі концентрації алкоголю в крові супроводжуються погіршенням орієнтування водія в швидкості руху автомобіля. Наприклад, при вживанні близько 100 мл. горілки рухова реакція уповільнюється вдвічі, а при управлінні автомобілем важливу роль відіграють навіть десяті долі секунди, які необхідні для прийняття термінових дій - зокрема, для гальмування автомобіля при появі перешкоди. Навіть випитий кухоль пива, знижуючи реакцію водія, може призвести до катастрофи. Спеціалісти підкреслюють, що загальна кількість дорожньо-транспортних пригод з вини водіїв у третині випадків відбувається з причини алкогольного сп’яніння.

  Також однією з основних причин смертності і травматизму в результаті дорожньо-транспортних пригод є перевищення швидкості. Швидкість лежить в основі проблеми дорожньо-транспортного травматизму. Зокрема, перевищення швидкості або неналежна швидкість являють собою найважливіший фактор ризику щодо зіткнень, смертності і травматизму у дорожньому русі.

  Швидкість є чинником, який підвищує тяжкість всіх дорожньо-транспортних пригод. Зі збільшенням середньої швидкості зростає і ймовірність аварії, яка може призвести до травм. Якщо ж аварія відбулася, при високій швидкості зростає ризик смерті або важких травм. Збільшення середньої швидкості автомобіля на 1 км / год. призводить до зростання числа автокатастроф зі смертельними наслідками на 4-5%. У той час як водій і пасажири автомобіля під час руху з високою швидкістю наражаються на значно більшу небезпеку отримати травми як в результаті лобового, так і в результаті бокового зіткнення, співвідношення між швидкістю і важкістю ушкоджень носить особливо катастрофічний характер щодо «вразливих» учасників дорожнього руху, таких як пішоходи, велосипедисти та мотоциклісти, а також діти і люди похилого віку.

  Зниження середньої швидкості на 5% може призвести до скорочення на 30% кількості ДТП зі смертельними наслідками.

  Хоча дорожньо-транспортний травматизм вже багато років є однією з основних причин смертності і травм у всьому світі, більшість ДПТ носять передбачуваний характер і їм можна запобігти. Накопичений значний обсяг фактичних даних про те, які заходи ефективно сприяють підвищенню безпеки на дорогах. У країнах, де були введені подібні заходи, спостерігається відповідне зниження смертності через ДТП. Найбільших успіхів у скороченні смертності на дорогах вдалося домогтися там, де застосовувався так званий «підхід, заснований на безпечних системах». Цей підхід до безпеки руху виходить з визнання того, що людське тіло надзвичайно вразливе для травм, а людям властиво робити помилки. Він передбачає набір додаткових заходів, спрямованих на:

• створення більш безпечних доріг,
• більш безпечних транспортних засобів,
• стимулювання більш безпечного рівня швидкості і
• більш безпечної поведінки учасників дорожнього руху.

  Всі ці елементи в сукупності слугують для коригування водійських помилок. Всі складові системи слід зміцнити таким чином, щоб, якщо одна з них дасть збій, інші і надалі забезпечувтимуть захист учасникам руху. Підхід, заснований на безпечних системах, вимагає участі і тісної взаємодії багатьох секторів, включаючи транспорт, охорону здоров'я, поліцію, промисловість і громадянське суспільство.

  У 2011 році Організація Об'єднаних Націй оголосила Десятиріччя дій по забезпеченню безпеки дорожнього руху, мета якого полягає у тому, щоб стабілізувати, а потім скоротити кількість випадків смерті внаслідок дорожньо-транспортних пригод у всьому світі. У вересні 2015 року цю мету було доповнено значно більш амбітним завданням у рамках цілей у галузі сталого розвитку, що у складі відповідної мети у галузі охорони здоров'я закликає до 2020 року скоротити абсолютну кількість смертей і травм внаслідок дорожньо-транспортних пригод на 50%.

  Особливої уваги вимагають до себе діти та молодь, оскільки ці вразливі учасники дорожнього руху ще не володіють необхідними навичками і достатнім досвідом поведінки в дорожньому середовищі, створеному для дорослих людей. Нездатність захистити дітей та молодь на дорозі - це порушення їх фундаментального права на безпеку.

  ЧОМУ ДІТИ І МОЛОДЬ СТИКАЄТЬСЯ З РИЗИКОМ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ?

  На відміну від дорослих, діти, у яких когнітивні і фізичні функції ще перебувають в процесі становлення, не можуть в повній мірі орієнтуватися в складній обстановці дорожнього руху. Вони часом не в змозі точно оцінити дистанцію і швидкість руху транспорту, вчасно зробити маневр або поступитися дорогою, що обумовлює їх уразливість як пішоходів і під час їзди на велосипеді. Проблема ускладнюється малими розмірами тіла дитини, внаслідок чого вона менш помітна на дорозі, а в разі дорожньо-транспортної пригоди ризик пошкодження життєвоважливих органів від удару елементами конструкції транспортного засобу вище, ніж у дорослих. Ці чинники дитячої уразливості слід враховувати при проектуванні дорожніх систем і моторних транспортних засобів.

  Підлітковий і юнацький періоди - це час, коли молода людина починає прагнути до випробування своїх можливостей у взаємодіях з навколишнім середовищем, що само по собі може бути пов'язане з підвищеним ризиком. Це період життя, коли дуже важливо не принизити себе в очах однолітків і коли особливе задоволення дають гострі відчуття. Якщо ці прагнення реалізуються в ризикованому водінні, молоді люди можуть опинятися в небезпечній ситуації без достатнього досвіду в її контролюванні. Це особливо стосується юнаків і молодих чоловіків, які частіше, ніж дівчата, сидять за кермом автомобіля і керують мотоциклом; вони також частіше потрапляють в серйозні аварії, в тому числі зі смертельними наслідками. Чоловіки частіше, ніж жінки, перевищують швидкість, керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, не користуються ременями безпеки і шоломами.

  Фізичні, психологічні та поведінкові особливості молодих людей слід обов'язково враховувати при аналізі дорожньо-транспортних факторів ризику, які впливають на них і при розробці профілактичних стратегій. Крім того, підвищений ризик в даних вікових групах може частково бути обумовлений соціальними нормами і способом життя. Так, наприклад, у багатьох європейських країнах нічне життя стає більш інтенсивним наприкінці тижня.

  Існує ряд факторів ризику, які підвищують вірогідність отримання травм в результаті дорожньо-транспортних пригод незалежно від віку. До них відносяться:

• недосвідченість водіїв;
• перевищення швидкості;
• відсутність захисного шолома;
• водіння в нетверезому стані;
• невикористання ременів безпеки і дитячих крісел в машинах;
• небезпечна недосконалість дорожнього планування;
• недосконала система аварійної безпеки транспортного засобу;
• недостатня помітність на дорозі.

  Існує безліч економічно ефективних втручань, що дозволяють без шкоди соціальної справедливості скоротити безжальну щоденну данину дорожньому травматизму.

  Ключові напрямки дій по скороченню і попередженню дорожньо-транспортного травматизму:

• Більш суворий контроль за дотриманням існуючих законів.
• Контроль перевищення швидкості.
• Ступеневе надання водійських прав.
• Зниження допустимого рівня алкоголю для водіїв – початківців.
• Стимулювання використання шоломів мотоциклістами різного віку.
• Впровадження програм популяризації ременів безпеки і дитячих сидінь, в тому числі їх субсидованого надання.
• Обмеження швидкості та інтенсивності руху в межах певної території, створення зон, вільних від автомобільного руху.
• Влаштування безпечних ігрових майданчиків для дітей.
• Влаштування велосипедних доріжок і виділених смуг, а також створення пішохідних зон.
• Впровадження заходів транспортної політики та землекористування, спрямованих на сприяння пішому і велосипедному пересуванню.
• Удосконалення епіднагляду з використанням даних медичної звітності.
• Усунення соціально-економічних нерівностей.
• Значна інтенсифікація наукових досліджень з проблем захисту уразливих учасників дорожнього руху.

Консультація для педагогів «Освітня взаємодія з дітьми в літній період»

1. Завдання закладу дошкільної освіти в літній період.
2. Форми взаємодії з дітьми влітку.
3. Облаштування спеціальних осередків для самостійної діяльності дітей в оздоровчий період.
4. Надання педагогом психологічної допомоги дітям, які переживають вплив кризових подій.
5. Формування соціально-громадянської компетентності дітей.
6. Взаємодія з батьками.

 

У літній період діяльність закладів дошкільної освіти спрямовується на

організацію змістовного, різноманітного буття з метою оздоровлення дітей дошкільного віку, забезпечення активного відпочинку, закріплення, уточнення, розширення запасу набутих упродовж навчального року знань, уявлень про навколишній світ і самих себе, збагачення досвіду застосування практичних умінь, навичок у процесі різних видів дитячої діяльності: рухової, ігрової, пізнавальної, комунікативно-мовленнєвої, художньої, предметно-практичної тощо.

Особливу увагу необхідно приділити руховій активності, використанню природних засобів для оздоровлення дітей, правилам безпеки. Найбільш актуальною в літній період є дослідно-експериментальна діяльність. Її доцільно організовувати з дітьми, починаючи з молодшого дошкільного віку, які могли б не тільки спостерігати та відповідати на питання, а й самостійно повторити експеримент. На сайті МОН розміщено практичні матеріали, які допоможуть педагогам зробити дослідно-експериментальну діяльність різноманітною та цікавою.

Під час планування різних форм організації життєдіяльності слід враховувати стан дітей, їхній настрій та віддавати перевагу різним формам

взаємодії, як-от:

− бесіди про природу, пору року, про тварин;

− читання художніх творів з інсценуванням;

− образотворча діяльність: малювання, ліплення, конструювання тощо,

що може відволікти дитину;

− різноманітні ігри з дітьми, адже для дитини дошкільного віку гра —

це насамперед досвід, їхнє життя — це провідний вид діяльності.

Під час організації роботи з дітьми рекомендуємо уникати таких тем:

− про родину, адже зараз багато родин розкидано по різних країнах, ви

можете мати справу з дітьми, які втратили когось із рідних;

− про війну, озброєння, небезпечні ситуації, пов’язані з воєнними

діями;

− про мирне життя — це, з одного боку, приємні спогади, а з другого —

зайве нагадування про те, чого нині складно досягти.

Під час спілкування з дітьми рекомендуємо відповідати лише на поставлене запитання.

У літній період педагоги зазвичай здійснюють освітню діяльність переважно фізкультурно-оздоровлювального напряму з метою зміцнення здоров’я вихованців. Наголошуємо, що актуальним залишаються наразі Інструктивно-методичні рекомендації «Про організацію фізкультурно- оздоровчої роботи в дошкільних навчальних закладах у літній період»     (2012 рік).

Під час організації освітньої взаємодії з дітьми доречно використовувати такі форми роботи, як ранкова гімнастика на свіжому повітрі (з урахуванням безпекової ситуації), заняття з фізичної культури, рухливі ігри та вправи, свята та розваги, туристичні походи, квести тощо.

Фізична активність допоможе дітям зняти психо-емоційне напруження, поліпшити настрій та сприятиме загальному фізичному розвитку дошкільників.

Для забезпечення успішного літнього відпочинку та оздоровлення дітей в умовах закладу дошкільної освіти необхідно дотримувати виконання основних завдань роботи закладу на літній період і провести відповідну підготовчу роботу, яка передбачає:

− інструктаж з питань безпеки життєдіяльності дітей, техногенної, пожежної безпеки та цивільного захисту, охорони праці працівників закладу;

− поповнення та поновлення матеріалів для батьків (пам’ятки, буклети,

рекомендації) щодо відпочинку з дитиною, профілактики травм і нещасних випадків із дітьми в літній період, інформації з домедичної допомоги дітям;

− забезпечення дидактичними іграми та матеріалами для організації

художньої діяльності дітей на вулиці;

− забезпечення іграшками для ігор з вітром, піском, водою тощо.

Улітку в закладі дошкільної освіти слід створити умови для максимального перебування дітей на свіжому повітрі, денного сну (з урахуванням безпекової ситуації) та різних видів відпочинку відповідно до віку дітей. При цьому необхідно забезпечити одяг, взуття та головні убори дітей відповідно до температурного режиму та стану погоди.

Також протягом дня слід забезпечити відповідний повітряний, руховий та питний режим дітей дошкільного віку.

Винятком є такі несприятливі умови, як:

− сильний вітер;

− температура повітря більше 35°С у затінку;

− злива, гроза;

− підвищений радіаційний фон тощо.

Послідовність різних видів діяльності та форм роботи з дошкільниками

потрібно змінювати з урахуванням певних умов: погода, вік дітей та характер

попередньої діяльності. Слід забезпечити логічне чергування спокійної діяльності та рухової активності дітей, правильний розподіл фізичного навантаження протягом усього дня.

Для того щоб зробити кожен день цікавим, пізнавальним для дітей, збагатити їхній життєвий досвід позитивними емоціями та власними відкриттями, радимо організовувати діяльність за принципами тематичних тижнів. Наприкінці такого тижня доцільно провести підсумковий день — це

може бути тематичний день, розвага чи спортивне свято, виставка малюнків чи поробок.

Ранковий прийом дітей є найбільш сприятливим часом для введення дітей у тему тижня/дня (відповідно до перспективного планування) і надасть можливість вихователю зацікавити дітей, зосередити їхню увагу на тих моментах, які стануть предметом обговорення, дослідження цього дня. Під час прийому слід співпрацювати з батьками вихованців та приділяти увагу зворотному зв’язку з ними, особливо це стосується категорії дітей, які були в

місцевості бойових дій.

У ранковий час доцільно передбачити індивідуальну роботу, бесіди, спостереження (за об’єктами та явищами природи), трудові доручення (чергування), різноманітні види самостійної діяльності дітей.

Протягом дня вихователь має організовувати різноманітну самостійну діяльність дітей за їхнім вибором: образотворчу діяльність з використанням пластиліну, олівців, фарб, фломастерів; розфарбовування; конструювання з будівельного матеріалу, паперу, природного матеріалу, ігрового матеріалу LEGO; дослідно-експериментальну діяльність тощо. Щоб самостійна діяльність дітей була дієвою та різноманітною, варто заздалегідь продумати та організувати для дошкільників спеціально облаштовані осередки. Це можуть бути:

– художньо-творчий (закріплені плівка чи старі шпалери в ігрових

павільйонах, матеріали для образотворчої діяльності);

– експериментальний (виносні центри води та піску, невеликі ємкості з

матеріалами для експериментів);

– ігровий (атрибути для ігор-драматизацій, сюжетно-рольових, творчих ігор; настільно-друковані ігри та ігри, виготовлені власноруч, тощо);

– будівельно-конструювальний (різні види конструкторів, залишкові та

природні матеріали тощо);

– природничий (знаряддя праці для роботи на городі, у квітнику; матеріали для спостережень тощо).

Якщо на території закладу є «екологічна стежина» чи територія закладу

освіти флористично багата та різноманітна, радимо проводити екологічні прогулянки та квести, різні види праці, спостереження за об’єктами та явищами природи, ігри природничо-екологічного змісту.

Більшу частину роботи з дошкільниками в літній період педагоги проводять на свіжому повітрі, тому рекомендуємо віддавати перевагу організації ігрової діяльності. У літній період у багатьох закладах дітей об’єднують у різновікові групи, тому під час добору ігор радимо враховувати не лише вікові особливості дітей групи, а й їхні уподобання та інтереси.

Перевагу слід віддавати самостійним, вільним та сюжетно-рольовим іграм. Особливу увагу під час педагогічного супроводу ігрової діяльності необхідно приділяти ігровій взаємодії та організації спілкування дошкільників, враховуючи стан дітей, настрій та облаштоване середовище.

Робота з дітьми в другій половині дня спрямована переважно на організацію різноманітної ігрової діяльності. Доцільними будуть розваги, які

можна провести на свіжому повітрі: ляльковий, настільний чи інший вид театру; дитячі концерти; спортивні, музичні, літературні дозвілля; читання художньої літератури з продовженням, розповідання казок та ін.

Зміст вечірніх прогулянок потрібно планувати з урахуванням усієї діяльності дітей протягом дня (спостереження, ігри, праця, фізичні вправи,

індивідуальна робота, бесіди з батьками вихованців тощо) та з огляду на необхідність зменшити навантаження на дитину.

У період воєнного стану залишається актуальним питання надання педагогом психологічної допомоги дітям, які переживають вплив кризових подій, навчання їх технікам зняття психічного напруження. Діти не мають великого життєвого досвіду або фізичної та емоційної зрілості, як дорослі, і вони реагують на стресові переживання та розуміють їх по-іншому. Тому і психологічна допомога має відповідати їх потребам.

Перша психологічна допомога (далі – ППД) є одним із низки заходів у

відповідь на надзвичайні події, в яких може опинитися дитина, включає в себе уважне ставлення до реакцій малюка, активне слухання, і, за потреби, практичну допомогу в задоволенні базових потреб та вирішенні нагальних проблем.

Одним із дієвих засобів зняття тривожності в дітей є дотримання режиму дня. В літній оздоровчий період розклад дня дошкільників змінюється через збільшення часу на прогулянки. Звертаємо увагу, що організація екскурсій, піших переходів, мандрівок поза межами закладу в період загроз обстрілів недоречна. Адже територія ЗДО щодня обстежується персоналом для можливого виявлення небезпечних предметів, а на маршруті екскурсій такого обстеження забезпечити неможливо. Стан ділянок для прогулянок дошкільників має відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць та Санітарного регламенту.

Особливої уваги потребують діти, батьки яких знаходяться на захисті країни, з родин внутрішньо переміщених осіб, ті, які повернулися із-за кордону й переймають тривожність від батьків, що опинилися в новій реальності із постійною загрозою життю. Надання ППД не передбачає значної професійної підготовки, достатньо педагогічних знань, отриманих в межах загальноосвітнього психологічного інформування, і природної здатності проявляти співчуття, людяність. Педагог, який постійно взаємодіє з дитиною, може надавати таку допомогу – помічати, слухати та обговорювати. Оволодіння навичками надання ППД та розуміння реакцій на кризові події, дає можливість дошкільним педагогам не лише допомагати дітям, але й застосовувати ці навички у власному житті.

Ресурсна підтримка для педагогів з питань ППД:

• Лист МОН від 04.04.2022 № 1/3872-22 «Про методичні рекомендації

«Перша психологічна допомога. Алгоритм дій»»

• Вебінар «Психологічна підтримка учасників освітнього процесу в умовах

воєнних дій»

• Вебінар «Перша психологічна допомога дітям: межі компетентності педагогічних працівників»
• Картки для дихальних практик стабілізації
• Картки сили: ігрові та терапевтичні картки для роботи із дітьми до 8 років
• Мультфільми від Графічного батальйону
• Навчально-методичний посібник «Психологічна підтримка та допомога

дітям, які пережили травматичні події»

• Оповідання для дітей «Сильні почуття приходять та йдуть»
• Посібник «Посібник для доброго самопочуття: зменшити стрес, наповнитися і розвинути внутрішню стійкість»
• Посібник «Діти і війна: навчання технік зцілення»
• Поради з надання першої психологічної допомоги людям, які пережили

кризову подію

• Посібник «Керівництво з надання першої психологічної допомоги»
• Посібник «Перша психологічна допомога»
• Посібник «Перша психологічна допомога: посібник для працівників на

місцях»

• Робочий зошит для дітей «Екіпаж КІП дає раду своїм переживанням»

Актуальним питанням залишається формування соціально-громадянської компетентності дітей. Дошкільники, спостерігаючи за подіями в країні, ставленням дорослих до ситуації, їх допомогою військовим також хочуть долучитися до загальнонаціональної справи. В Концепції національного-патріотичного виховання в системі освіти (2022) визначено напрями діяльності ЗДО, які будуть актуальними в літній період: активізація практики волонтерської роботи здобувачів дошкільної освіти; виховання елементів патріотизму дітей старшого дошкільного віку засобами автентичних ігор.

Хрестоматія «Моя країна – Україна» – це хрестоматія для дошкільнят з

національно-патріотичного виховання, яка містить широку палітру тематично об’єднаних фольклорних і літературних творів для використання під час освітнього процесу в ЗДО.

Проєкт «Дітям про Україну» – унікальність проєкту полягає в тому, що він є інтерактивним і дозволяє віртуально подорожувати країною. Розучування і програвання з дітьми автентичних ігор під час прогулянок сприяє їх залученню до народної культури, розвиває словник, має пізнавальний та оздоровчий ефект. Для підтримки інтересу дітей варто доповнити такі ігри костюмами або атрибутами. Доцільно організовувати дні народних ігор із залученням батьків до участі під час ранкової або вечірньої прогулянки.

Взаємодія з батьками

Просвітницька робота з батьками щодо охорони здоров’я та безпеки життєдіяльності дітей у літній період передбачає створення інформаційних матеріалів про:

• організацію освітнього процесу в закладі дошкільної освіти в літній

період (режим роботи, форму організації дозвілля тощо);

• створення у ЗДО безпечних умов для всіх учасників освітнього процесу;
• застосування інструментів управлінської діяльності для вирішення надзвичайних ситуацій. Важливо нагадати батькам протоколи безпеки на випадок повітряної тривоги, евакуації до укриття тощо;
• обговорення питання щодо зміцнення здоров’я і фізичного розвитку дітей у літній період (заходів, спрямованих на оздоровлення дітей шляхом загартування, організації раціонального режиму дня для дітей раннього та дошкільного віку, організації збалансованого дитячого харчування).

У складних умовах ефективними та корисними можуть бути сервіси та інструменти комунікації в онлайн-режимі, використання електронних платформ: Zoom, Google Meet, Google Classroom, з метою проведення онлайн-зустрічей, конференцій, батьківських зборів. Доцільним є розміщення на сайті закладу освіти інформації та рекомендацій для батьків.

 

Освітня програма «Дитина»: коротко про головне

Коротко про зміст, структуру, завдання освітньої програми для дітей від 2 до 7 років «Дитина»
Освітня програма «Дитина» створена для вихователів, батьків та інших осіб, залучених до виховання та навчання дітей від 2 до 7 років. Програма «Дитина» оновлена відповідно до Державного стандарту дошкільної освіти України та рекомендована МОН
Зміст та структура програми «Дитина»
Серед особливостей змісту освітньої програми для дітей від 2 до 7 років «Дитина»:гармонійний розвиток дитини, а не цілеспрямована підготовка до школи
гармонійне поєднання традиційних та нетрадиційних форм роботи
інтеграція різних видів діяльності
Варіативна та інваріантна складові програми
Програма «Дитина» змістовно розподіляється на варіативну (вибіркову) та інваріантну (обов’язкову) частини.
До інваріантної входять такі розділи:
Особистість дитини»
Вікові особливості дітей, як зміцнити здоров'я та забезпечити фізичний розвиток
«Мовлення дитини»
Розвиток мовлення, уміння спілкуватися, формулювати та висловлювати свої думки
«Дитина в соціумі»
Основи трудового виховання, взаємодія із суспільством та довколишнім світом
«Гра дитини»
Гра як засіб самовираження і розвитку дитини. Ігри, які узагальнюють матеріал опрацьованих розділів та концентрують у собі різні види діяльності
«Дитина у природному довкіллі»
Природа та світ навколо нас, формування знань про природні явища та процеси на планеті Земля
«Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі»
Сенсорний досвід та враження, як розвинути вміння розрізняти колір, величину та форму
«У світі культури»
Театралізована, образотворча, літературна та музична діяльність, які тісно переплітаються між собою та розвивають дитячу творчість
«Сім'я і дитячий садок», «Місточок до школи»
Взаємодія вихователів з батьками, підготовка вихованців до навчання у першому класі
«Діти з особливими освітніми потребами»
Організація роботи вихователів з дітьми, які потребують особливої уваги

Варіативна частина містить такі розділи:

«Подорожуємо у світ англійської мови» (укладено відповідно до Базового компоненту дошкільної освіти 2012 року)
«Комп'ютерна грамота»
«Шахи»
«Хореографія»

Як систематизовано зміст програми «Дитина»

У програмі «Дитина» матеріал розподілено за такими віковими категоріями:«Крихітки» (третій рік життя) — перша молодша група
«Малята» (четвертий рік життя) — друга молодша група
«Чомусики» (п’ятий рік життя) — середня група
«Фантазери-мрійники» (шостий рік життя) — старша група
«Дослідники» — сьомий рік життя.

У програмі «Дитина» вихователі та батьки дошкільників знайдуть відповідь на такі запитання:Як організувати життєдіяльність дітей в залежності від їх віку? Зокрема:Орієнтовний розподіл часу на заняття, розваги та відпочинок у будні та вихідні (осінньо-зимовий та весняно-літній періоди)
Допустиме навчальне навантаження на дітей — кількість годин на тиждень в залежності від форми групової роботиЯким способом загартувати, оздоровити дитину та виховати в ній культурно-гігієнічні навички?
Які вправи та ігри можна використати під час фізичних занять?
Що потрібно для розвитку мовленнєвих умінь?
Що повинна знати дитина про соціум?
В які ігри цікаво та корисно грати дітям?
Що повинна знати дитина про об’єкти та явища природи?
Яким чином розвинути вміння орієнтуватися в сенсорно-пізнавальному просторі?
Які літературні, образотворчі та музичні твори можна використовувати на заняттях?
У програмі є вправи, заняття, ігри та теоретична інформація, яку можна використовувати, організовуючи навчально-виховний процес.
Увесь матеріал програми підібраний відповідно до потреб, які має дитина у ранньому, молодшому, середньому та старшому дошкільному віці та особливостей її психічного й фізичного розвитку.


Де і кому варто використати програму «Дитина»

Програма «Дитина» адресована працівникам закладів дошкільної освіти, методистам, батькам дошкільників, студентам педагогічних вишів, аспірантам та усім, хто цікавиться розвитком дітей дошкільного віку. Вона реалізує базовий компонент дошкільної освіти, використовуйте її варто під час організації роботи в дитячому садку, а також під час занять вдома.